sotnyk

Хочу на Бережанщину! (плани на літо)

За вікном ще січень, але плани на відпустку, яка має бути у липні, обміркувати ніщо не заважає. Пару тижнів планую присвятити улюбленим Бережанам та Бережанщині. Минулого літа відкрив для себе чудові околиці Бережан: Жуків, Біще, Ценів, про що писав у попередньому дописі. Цьогоріч хочу покататися на північний захід від Бережан. Використовуючи трасу на Львів, як магістраль під'їзду-від'їзду (на мапі внизу вона йде від Бережан у напрямку Нараїв — Шайбівка), буду кататися маленькими дорогами та стежками у цьому районі.

Що тут може бути цікавого: по-перше, краєвиди. По-друге, у кожному селі чи, навіть, хуторі, обов'язково знайдеться щось унікальне: якщо не старовинна церква, то якийсь пам'ятник, чи джерело з чудовою водою, про яке місцеві тобі розкажуть легенду, чи австрійський віадук, чи відновлений водяний млин, чи пам'ятна дошка про бій УПА...

Рел'єф місцевості, доволі, горбистий, але це тільки додає різномаїття подорожі. Та й штурмувати «у лоба» якусь гору ровером, зазвичай, не доводиться, завжди знайдеться стежка-доріжка, якою можна дістатися без надзусиль (проклали ж-бо її місцеві, як зручніше). Пригадую розповідь одного знайомого старого туриста про похід Кавказом: інструктор-сван з турбази вів групу стежкою, яка петляла між гір, а наші досвідчені туристи вирішили перегнати «матрасників» навпростець через невеличкий «горбик». У підсумку до мети походу — водоспаду, вони ледь приповзли, набагато пізніше «матрасників» та на останніх силах. Інструктор-сван підійшов до них, посміхнувся з запитав: «А, предки наші, коли стежки прокладали, зовсім не дурні були, еге ж?» :)  

Дорога Бережани - Баранівка
Дорога Бережани - Баранівка

Взагалі,  ровер — штука, більш «прохідна», аніж мото чи авто: бува, заїхав на грунтівку, яка перетворилася, потім, на стежку чи, взагалі, зникла — нічого страшного! Буває, деякий час доводиться у руках ровера вести, але ж, усе рівно, виїдеш!

Околиці Бережан, разом з Олександром Шпируком.
Околиці Бережан, разом з Олександром Шпируком.
Біля с. Жуків
Біля с. Жуків

Чисте повітря, кришталева вода, тиша, що наповнена співом пташок... Ну, іноді десь гуркоче якась сільгосптехніка, й цю нотку машинної цівлізації сприймаєш з радістю: розумієш, що посторальна іділія — це гарно для туриста, але люди мають працювати, щось вирощувати, заробляти на хліб. 

У розмовах з місцевими мешканцями, звісно, доводиться чути одні й ті саме бідкання про відсутність роботи, занепад місцевих виробництв, від'їзд усіх, хто може працювати, до великих міст та закордон... та, проблема занепаду малих поселень та містечок не учора почалася, й не тільки в Україні, й не тільки у часи нашого «дикого первинного капіталізму». Можна пригадати ліквідацію сотень (чи, скоріше, тисяч) «неперспективних деревень» на Росії (українською слово «деревня» можна перекласти, як «хутір», тобто невелике сільське поселення без церкви. Якщо є церква, це вже «село». Навіть, в американських письменників (наприклад, Кліффорд Саймак) тема зникнення ферм та маленьких містечок присутня!... Але, зауважу: у найвіддалених місцях Тернопілля чи Рівненщини, де довелося бувати — земля обробляється, будинки виглядають пристойно, дороги ремонтуються (хоча, у деяких місцях асфальта не було ніколи й невідомо, чи буде колись!)

  

Поручин, діючий (відновлений) млин. Планують зробити туристичний об'єкт.
Поручин, діючий (відновлений) млин. Планують зробити туристичний об'єкт.
вид на с. Жуків
вид на с. Жуків
Біще - Поручин
Біще - Поручин
біля с. Біще
біля с. Біще

От такі маю плани на літню відпустку. Вдалих Вам подорожей!


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your IP address will be recorded