sotnyk (sotnyk) wrote,
sotnyk
sotnyk

Велопрогулянка Чорнорудка - Городківка - Червоне - Бердичів


Вже звичний поїзд №847 Київ - Рівне, два ровери зручно "паркуються" у неробочому тамбурі, починається невелика велопрогулянка південним сходом Житомирської області.

О 10 ранку ми виходимо на ст. Чорнорудка (споруда вокзалу 19-го сторіччя), звідти 10 км. польовими дорогами до Городківки. Грунтові дороги у доброму для роверів стані, але, тільки у суху погоду тож, зважайте! Нам із погодою пощастило, цілий день світило сонце, +20. Між селами збереглися мощені дороги у пристойному стані, але шини на ровері краще мати шириною 2 дюйми й більше - на вужчих їзда буде, доволі, некомфортною :(



  У Городківці стоїть дуже красивий неоготичний костел Св. Клари. Він вартує того, щоб його подивитися, хоча й не є дуже старовинним. Ось що написав мені у коментарях на Фейсбуці "Sergiy Kovalenko : "У 1910 році на місці каплиці почалося будівництво костьолу, яке закінчилося в 1913 році[1]. Споруджували храм польські майстри та жителі Халаїмгородка і сусіднього села Жерделі під керівництвом будівничого Е. Яблонського і технолога А. Ходака. На кам'яному моноліті звелася будівля з каменю й цегли, дах її був покритий червоною черепицею, привезеною з польського заводу. Костьол відзначався акустикою інтер'єру і мелодією дзвонів. На дзвіниці була оригінальна конструкція з трьох дзвонів, найбільший з яких був вагою 150 кг. Вікна були засклені кольоровими вітражами, посеред святині під стелею висіла кришталева люстра. Прізвища фундаторів святині, будівничого, технолога і пробоща вирізані на камені, який вмурований у стіну."



З Городківки через Крилівку до Червоного (14 км), де розташований один з  палаців цукрозаводчиків Терещенків.
18318367_1747619858588306_1072539530_o.jpg
Перед напівзруйнованим будинком культури стоїть скульптура, нібито, з терещенківського палацу. Мабуть, так воно й є, бо у радянські часи скульптори не ліпили таких красунь, зазвичай, жінок-трудівниць у комбінезоні чи фартусі, зі снопом пшениці... :)



Місцеві, побачивши, що ми знимкуємо, попрохали "де-небудь написати", що влада не поспішає ремонтувати будинок культури, а дуже б хотілося, щоб молоді було де зібратися та із користю провести час. Що ж, цілком слушне бажання! Виконую їх прохання.
Від Червоного є різні варіанти дістатися Бердичіва: через Красівку - Закутинці - по дорозі Т0606 просто до бердичівського вокзалу - 24 км., або через Кукільню - Скаківку (30 км), при чому, місцеві казали, що та дорога погана. Можна було спробувати лісом навпростець у напрямку Дубівка - Нова Олександрівка - Великі Низгірці, але не ризикнули, з огляду на верогідність спізнитися на зворотній потяг з Бердичіва (№ 848 Рівне - Київ, з Бердичіва о 18-58). Якби не так були зв'язані часом та наявними квитками на  потяг, - як раз тут можна було влаштувати справжній вело-тріп, себто поїздку без карт та доріг, маючи тільки напрямок.
Зате отримали 3 години на оглядини Бердичіва, шкода, до цікавого краєзнавчого музею вже не встигли - зачинявся за 10 хвилин :(

Зате подивилися монастир Кармелітів Босих (на світлині - Маріїнський костьол монастиря), костьол Св. Варвари, у якому Оноре де Бальзак брав шлюб з Евеліною Ганською та, взагалі, центр Бердичіва, благо, усі головні пам'ятки міста розташовані вздовж вулиці Європейської, яка йде від залізничного вокзалу до монастиря Кармелітів Босих.

На згадку придбав дві буханки бердичівського хлібу "Гетьманський", який сподобався ще у минулий мій приїзд сюди.
О 22 годині - вже у Києві на вокзалі.

 
Tags: вело-техніка, подорожі, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments