sotnyk (sotnyk) wrote,
sotnyk
sotnyk

Отож, Шумськ


Як вже писав у своєму ЖЖ:  http://sotnyk.livejournal.com/324099.html
вирішив відвідати містечко Шумськ на півночі Тернопільщини, під Кременецькими горами. Люблю невеликі містечка, особливо на заході України. Від постійного київського "мурашника" трохи втомлюєшся. Та й романтична моя натура дається взнаки: усе вважається, що десь там, у маленьких містечках, можна віднайти таке собі неквапне життя, коли люди вітаються на вулиці, недільного ранку йдуть до церкви, а ввечері - на репетицію народного хору...  Як писав Павло Вольвач:

Жив би в якихось Заліщиках, чи, може, десь в Теребовлі,

Ходив би в неділю до церкви, просвітлений і чепурний.
Слова безсилим бадиллям не застрявали б у горлі,
Співав би я "Ще не вмерла" і "...Нам Україну храни".

В УНСО і районній "Просвіті" Вітчизні приносив би користь,
Традиціями наповнений, як зерням - тугий кавун.
І трійко у мене був би Богдан чи, можливо, Орест,
І був би у мене дідо - потомствений член ОУН.

А ще би я мав Свят-Вечір, маланку, вертеп і гаївку,
Напам'ять навічно завчений карбований "Декалог".
Не "Русскую", розумієте, а рідну пив би горілку
З товаришами вухатими, чи краще з одним - удвох.

"Героям слава!" кричав би, рвійний і розпросторений.
Рота кривив би - ур'яд, оркестра, газ, парлямент.
І був би я весь вишиваний, різьблений, інкрустований,
І В'ячеслав Максимович був би мій Президент.

Я мав би багато дечого, тож заздрю Стриям і Делятинам.
Народом були б сусіди і навіть черга в пивній.
А ви попробуйте жити серед цієї телятини
Понурих "тожеукраінцев", в підпіллі слів і надій.

І де там ті в біса Заліщики?! Тоскні, наче шинелі,
Снують суцільні "согражданє", "женщіни" і "мужчіни".
І тінь моя неприкаяна в'язне у цій пустелі,
І маю я тільки згарище з присмаком Батьківщини.

Що ж, дещо з цього у Шумську мається: наприклад, діти на вулицях чемно вітаються з незнайомим дядьком, не кожен, але багато хто. У кафе чи магазині цікавляться, хто такий та звідки, як подобається місто, радять, що подивитися, із ким зустрітися... Власне, у маленьких містечках, мабуть, усюди так, то ми у мегаполісі від цього давно відвикли. 
Також хотілося взнати, як зберегається пам’ять про боротьбу українців за свободу: могили вояків УПА, пам’ятники, загальні настрої. Усе ж таки поряд Кременецькі гори, де був штаб УПА "Волинь-Південь", активно діяли українські партизани. Тут картина не дуже втішна: могила курінного УПА "Кропиви" на Старому цвінтарі http://www.shumsk.org.ua/turist/turist3.html не те, що у занедбаному стані, на ній нема, навіть, надгробка чи таблички - просто великий горб з хрестом та бур’ян навкруги. З огляду на неділю не зміг з’ясувати, хто має опікуватися похованням?

Натомість радянській меморіал на тому самому цвінтарі у пристойному стані. Коли дивишся на списки "радянських парт-госппрацівників", (що загинули у боях з українськими партизанами, треба розуміти) - приходить на думку: а чимало сала за шкіру москалям та їхним посіпакам залили партизани Шумщини!





Ще фото Шумська: https://picasaweb.google.com/115164849832940087190/HQBrBI
Tags: УПА, Шумськ, подорожі, поезія
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments