March 30th, 2020

мамай

Велосипед у місті: їдемо по дорозі

З огляду на карантин, який продовжиться, принаймні, два місяці, закриття метро та неможливість користуватися громадським транспортом, дехто розмірковує про використання велосипеда для поїздок містом. Маю на увазі тих, хто на велосипеді їздити, звичайно, вміє, але до того користувався ним, хиба, для прогулянок у вихідний день алеями парку чи поїздки до найближчого магазину.  Їздив хідником (франц. — тротуаром), або тихою вулицею у своєму спальному районі, аж тут постало питання діставатися до роботи за 10 км. та частину маршруту — по автомагістралі, інакше, ніяк! Вже чую хор опонентів: «На дорозі — небезпечно (лячно, стрьомно...)!» «Їзджу, виключно тротуаром, тут спокійно!» й  тому подібних. Друзі! Хто постійно їздить тротуаром й його це влаштовує — хай їздить й надалі, будь ласка! Але, цей допис — для тих, хто хоче їздити по дорогах (що, власне, зобов'язують ПДР), але вагається через брак досвіду. 

Я вже писав у блозі https://u-cycle.org.ua/news/velosyped-u-mehapolisi-skladnoschi-uyavni-ta-realni/?fbclid=IwAR3vQhTuuWhbqCOkQ8oZfOpLjPTxU52lvsM793AcjpMbq2lWNPzZNwsOLTw, що «...Жвавий автомобільний рух, взагалі, мало заважає велосипедисту, який все одно пересувається першою смугою біля краю дороги. Так, велика кількість автомобілів спочатку лякає велобайкерів-початківців, але це питання, скоріше, психологічне. Через певний час людина звикає до машин поруч, набуває досвіду та починає їздити більш впевнено та спокійно.»

З чого почати? Почніть із себе, точніше, зі свого велосипеда. Дзеркало заднього огляду позбавляє панічних думок «Ой, що це ззаду гуркоче?!» та дозволяє вирішити — об'їхати припарковану машину, чи варто почекати, бо ззаду наближається тролейбус? Гальма на ровері мають працювати чітко, без «заїдань» чи «проковзувань». Краще витратити час на візіт до веломеханіка, аніж потім — до травматолога. Гарні велорукавички. «Гарні» не у сенсі «красівше, ніж у Галі», а зручні та якісні — при випадкових падіннях рукам «дістається» упершу чергу. Шолом. Є багато суперечливих думок, щодо його корисності, але, вважаю, краще у шоломі, ніж без нього. Ну, й психологічний момент: велобайкер їде, не «їздун за хлібом у магазин» :).

Придивіться: досвідчені велобайкери, зазвичай, чітко (та завчасно!) інформують про свої дії жестами лівої руки: витягнута горизонтально — поворот ліворуч, об'їзд перешкоди, рука вгору — «стоп!». Поворот праворуч можна показати правою рукою горизонтально, або лівою — піднятою, зігнутою у лікті. Головне, щоб водій, що їде позаду вас, чітко бачив, куди ви збираєтеся рухатися. Тоді усе буде гаразд.

Виїжджайте самі, проїдьте пару кварталів, там, де немає проблемних місць на кшталт розв'язок із тонелями. Через деякий час ви зрозумієте, що їхати у першій смузі біля поребрика ніяких труднощів не складає.

Об'їзд транспорту, який стоїть

Тут нам дуже у пригоді стане дзеркало заднього огляду. Не впевнені у відстані до машини позаду? Не поспішайте, зупиніться, оцініть — чи варто робити обгін, чи перечекати? З часом навчитеся цінювати «на ходу», дивлячись у дзеркало.

Про тонкощі проїзду перехресть та розв'язок напишу завтра. Або, днями. :)