Home

Advertisement

мамай
За повідомленням телеканала СТБ, за два дні в українській армії загинуло двоє солдатів, обидва -під час т.зв. "господарських робіт".
Василь Ільчишин, лікар у селі Воронькові (Київщина):
Солдати загружали прицеп із піском. Обвалився пісок і присипало солдата. Він був присипаний повністю одна нога була із піска. Коли ми під’їхали туди – він був вже мертвий. Ми пробували реанімувати але ніяких результатів не дало.
Як записав лікар у журнал викликів – загиблий солдат був із 30 військової автобази столиці. Нещасний випадок стався за 70 кілометрів від частини. На колишній території колгоспу, а нині – за поясненнями мешканців – теренах підсобного господарства Києво-Печерської Лаври.
Людмила Олійник, мешканка села Воронькова (Київщина):
Владикі монахам. Московського патріархату.
На територію, що належить ченцям, знімальної групи не пропустили. Пильнують охоронці.
Колишня працівниця цього церковного господарства розповіла «Вiкнам», що вона тут і раніше бачила українських солдатів. Тоді вони заходилися коло картоплі.
Людмила Олійник, мешканка села Воронькова (Київщина):
Они работали. Приезжали, мешок перебирали. Картошку перебирали.
Чи виконував загиблий наказ, пов’язаний із захистом українського народу? Навколо села – самі дачі столичний мешканців. Навіщо солдатам із Києва потрібно було їхати так далеко по пісок, до церковного господарства – представники Генерального штабу не пояснюють. Військові лише повідомили, що за фактом загибелі порушено карну справу. ЇЇ розслідує військова прокуратура.
В мене підозра, що командування військової частини просто надало попам декілька безкоштовних робітників. Дуже хочется, щоб військова прокуратура розібралася у трагедії. Інформація узята з: www.stb.ua/newsv.php

Читанка до кави

  • Nov. 10th, 2009 at 7:36 AM
капелюх
Нарешті хтось, а саме, шановний Юрко Зелений спромігся не просто копіпейстити потрібний текст Євгена Комаровського, а перекласти його гарною українською мовою! Тож, читайте та не хворійте!
"Чого тільки було казано-непереказано в останні дні жовтня–початку листопада 2009 року, охопленими всеукраїнським психозом щодо пошесті свинячого грипу, легеневої чуми, «божої кари» і біс’зна ще якої мурні! Тож серед навали усього інформаційного сміття, виплеснутого на голови українців засобами одурманення натовпу (ЗОН), тихі поради харківського лікаря Євгенія Комаровського видаються чи не найтверезішою, чи не найбільш виваженою думкою «з приводу і по суті».Read more... )
капелюх
Шановні журналісти,
Запрошуємо Вас узяти участь у святковій мистецькій акції «Нагодуй мене мною», в якій активісти ВГО «Не будь байдужим!» (музиканти: сестри Тельнюк, VovaZiLvova, Юрко Юрченко, Мирослав Кувалдин, Росава, письменники Оксана Забужко, Леся Воронина, Анатолій Дністровий, музичний критик Юрко Зелений та найсильніша людина планети Василь Вірастюк) розкажуть про таке:
·    хто насправді зобов’язав учителів де-юре українських шкіл застосовувати в робочий час українську мову;
·    чому «лучше быть изнасилованной, чем украинизированной»;
·    які нагороди чекають педагогів, які будуть дотримуватися ухваленої КМУ Постанови від 30 вересня 2009 року № 1033 «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (стосовно мови, яку педагоги застосовують у робочий час)

Імпреза відбудеться 28-го жовтня, в середу, в Центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса (м. Київ, вул. Володимирська, 23-в, 3-й поверх) і складатиметься з двох частин:
16.00. – 16.20. – вистава абсурду про мовний стан де-юре українських шкіл;
16.20. – 17.10. – спілкування зірок шоу-бізнесу, літератури та спорту з журналістами.

Контактна особа для акредитації:
директор ВГО «Не будь байдужим!» Оксана Левкова (тел.: 067-390-8400)

nbb.com.ua   nbb@ukr.net

капелюх
Книгарня «Є» та інтернет-видання «Літакцент»

запрошують Вас на вечір

„Сюрреаліст Микола Холодний”,

яка відбудеться 29 жовтня.

Початок – 18.00.

 

Книги Миколи Холодного (1939-2006) виходили у Франції, США, Канаді, Чехословаччині, Польщі. Особливого розголосу набула збірка «Крик з могили». Саме після неї 1969 р. поету довелося залишити Київ. У роки незалежності Микола Холодний за власний кошт видав книжки «Дорога до матері», та «Усмішка Джоконди». Лауреат премії ім. В. Нефеліна та почесної премії Ватикану (за книгу «Про душу в пісні та про пісню в душі»). Ім’я українського поета ще за його життя внесено до Британської енциклопедії. 2009 року видавництво «Факт» видало збірку поезій Миколи Холодного «Повернення». Здається, це буде перший творчий вечір поета. Об’єктивна оцінка його творчості може відкоригувати канон української літератури ХХ ст. ...

 

            До участі у вечорі запрошені: Павло Вольвач, Ніна Гнатюк, Любов Голота, Дмитро Дроздовський, Михайло Каменюк , Василь Овсієнко , Тарас Федюк , Василь Яременко.

***

Адреса книгарні «Є»:
вул. Лисенка, 3 (ст. м. «Золоті Ворота»).

Запрошуємо всіх зацікавлених журналістів.

Акредитація є обов’язковою.

Фільм "Сонет 132" у мережі!

  • Oct. 24th, 2009 at 12:15 AM
капелюх
Чудовий фільм режисера Ірини Правило "Сонет 132", про який я вже писав: sotnyk.livejournal.com/117969.html можна подивитися на www.youtube.com/watch а, також, скачати на www.hurtom.com/torrents/forum/viewtopic.php
Фільм -драматична історія кохання українського хлопця та зросійщеної дівчини. Він знятий за мотивами оповідання Степана Васильченка "Московський гедзь", але дія перенесена до Києва 60-х років ХХ сторіччя, у період "хрущевської відлиги". Рекомендую усім, бо знято та зіграно, на мій погляд, чудово! 

капелюх

Національна Філармонія України27 жовтня у Національній філармонії відбудеться центральний захід на виконання  указу Президента покликаний осягнути всю правду творчості геніального українського поета Богдана-Ігоря Антонича. Відвідувачі Антонич-фесту мають можливість на власні очі побачити те, на що пішли владні гроші на відзначення 100-річчя з дня народження Богдана-Ігоря Антонича. Про цей захід в інтернеті – жодної згадки, а до його проведення залишилося менше тижня.

Автор і творча група мають намір через поєднання виразних засобів чотирьох гармоній – музики, танцю, живопису і, звичайно ж, слова – відкрити світ Антонича, як вікно у п’янливе повітря Лемківщини, у зорі, що «лопочуть на тополях», у сонце, яке «воли рогами колють», у світ нових метафор. Виставу створено за підтримки Міністерства культури і туризму України. Захід у одному відділі тривалістю до 1 години 30 хвилин.                         

Режисер–постановник, художній керівник Національної філармонії України, народний артист України Володимир Лукашев, режисер і виконавець головної ролі  Лауреат Міжнародних конкурсів читців, майстер художнього слова Андрій Бурлуцький, виконавець ролі історика Заслужений працівник культури України Василь Неволов; музика Й. Гайдна, Дж. Перголезі, Ф. Шопена, Л. Бетховена, А. Вівальді у виконанні народної артистки України Людмили Марцевич (фортепіано) , Заслуженого академічного струнного квартету імені М.В. Лисенка (художній керівник – народний артист України Анатолій Баженов ; вишукана хореографія Аніко Рехвіашвілі, примусять засяяти поетичні перли Богдана-Ігоря Антонича новим сяйвом і глибиною розкриття.

Колонний зал ім. М. Лисенка 27 жовтня 2009р. о 19 00

Вхід на подію вільний. Довідки: 3619580;   80505629069;  laureat@ukr.net

На події, можливо, будуть сувеніри Антонича, якщо дасть на це дозвіл Національна філармонія.
Інформація з antonych.sumno.com/news/2009/10/21/pejzazhi-spomyniv-antonycha/

Ви таки знаєте ідіш?

  • Oct. 22nd, 2009 at 12:24 PM
капелюх
logo

Викторина

«Вы таки знаете идиш?»


Мой результат: 9 правильных ответов из 9.

Мазл тов! Вы, судя по всему, – а гройсе знаток маме-лошн. Именно для вас писали Зингер, Шолом-Алейхем и другие классики.

(пройти эту викторину)

капелюх
Для мене фотографи поділяються на дві категорії: дивлячись на роботи одних, кажеш: "Гарний кадр! Якби я таке побачив, обов'язково зазнімкував би! І ракурс такий самий би використав, він тут як раз доречний!". Такі фотографії любиш, як свої найкращі ба, навіть, трішки вважаєш їх своїми: я ж бо так само бачу, це мій погляд!
Про інших кажеш, навпаки: "Який дивний кадр! Як він так зміг побачити!? Я ніколи не спромігся б  так зняти!". Не можу віднести мою добру знайому [info]huliganka50 чітко до однієї з цих категорій; одні знімки вражають несподіваним поглядом, інші нагадують майстерно виконану класику: гамма, перспектива, компоновка - усе "на місці".

Це фото мені страшенно подобається. Подивиться, яка чудова драматургія кадру: статика, нерухомий, майже вічний, львівський брук поєднується з динамикою трамваю, що рухається (до речі, трамвай - такий саме львівський топос, як і львівські бруки).  Розлогим "мазком" через весь кадр - рейки, як символ подорожі, символ Шляху. Перспектива подана, як на мене, напрочуд елегантно. Я сам неодноразово знімкував  ввечері у середмісті Львова й, мабуть, міг зробити кадр, схожий на цей... тільки треба опинитися у потрібному місці та побачити його. Але, вважатимемо цей знімок "спорідненим" з моїм баченням.

"Автопортрет" (назва моя, умовна).
А ось так я би ніколи не зняв: просто не спало б на думку. Мабуть, надо мною тяжіє традиція, як "правильно" повинен виглядти портрет. На щастя, Мар'янка знімкує так, як хоче, без огляду на авторитети і виходить незле! Отож, усі йдемо на дивитися чудові світлинки, фотки, знімки (кому як до вподоби) на [info]huliganka50 [info]
 
капелюх

21 жовтня, середа, 17:00

Галерея-Фотоклуб "Ч/Б.5х5" (кут вул. Братів Рогатинців та пл.Коліївщини)

Ігор Гайдай (Київ) «Українці. Початок третього тисячоліття»

відкриття Галереї-Фотоклубу та проекту "Ч/Б.5х5"

 

Актуальне мистецтво виходить з "Дзиґи" на вулиці міста. Із 21 жовтня у Львові розпочинається постійно-діючий арт-проект під назвою "Ч/Б.5х5".

Перший проект під назвою «Українці. Початок третього тисячоліття» представлятиме київський фотомитець Ігор Гайдай (відкриття 21 жовтня о 17:00).

Арт-проект проходитиме на новій мистецькій території міста – галереї-фотоклубі з однойменною назвою "Ч/Б.5х5", що розташується на пл. Коліївщини, 2 (будинок на куті вулиці Братів Рогатинців та Площі Коліївщини).

Арт-проект "Ч/Б.5х5" це виставки провідних українських та іноземних художників, які працюють в техніці
Десь у тому районі
світлопису та сучасного візуального мистецтва,
що базується на фотографічних технологіях в форматі монохрому. Проект складатиметься із п'яти творів сучасного фотографічного мистецтва у великому форматі, розміщених на фасаді кам'яниці в самому центрі середньовічного міста і п'яти концептуально з ними пов'язаних світлин в інтер'єрі Фотоклубу "Ч/Б.5х5".

Це відеопрезентація творчості Митця в режимі нон-стоп та можливість зустрічі з ним і неформального обговорення його творчості.

Галерея-Фотоклуб «Ч/Б.5х5» – новий проект мистецького об'єднання «Дзиґа» та товариства «Унія» - полягає у створенні у Львові неформальної Фотографічної асоціації, членом якої можуть бути як окремі фотографии, незалежно від рівня майстерності, так і вже існуючі фотоугрупування.

В програму діяльності асоціації будуть входити: постійно діючий арт-проект "Ч/Б.5х5", персональні і групові виставки членів Фотографічної асоціації, відео-презентації і обговорення портфоліо молодих фотографів, проведення фотоконкурсів, майстер-класи провідних фотомитців, лекції на актуальні теми сучасної світової фотографії, слайд-шоу в режимі нонстоп, і просто живе спілкування в неформальній обстановці.
Інформацію надав:
Юрко ВовкоГон, відповідальний за долю Всесвіту.  (095) 260-03-27


Сонце низенько...
капелюх
За повідомленням [info]smolyaninow та [info]dzyga_in_lviv 21 жовтня у Львові відкривається "нова виключно фотографічна галерея".  Галерея знаходиться на вул. Федорова на невеличкій площі біля синього будинку Лабораторії паранормальних явищ. Крім невеличкого виставкового залу там буде фотокаварня та фотоклуб під назвою "5 на 5". Решта подробиць найближчим часом на сайті "Дзиги".
Дорогі львівські френди! З нетерпінням чекатиму вражень від галереї, кави та фотоклубу! Усі на презентацію та пишить враження! Подумки разом.

Марш УПА в Одесі

  • Oct. 18th, 2009 at 12:23 PM
мамай
Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса! Головна, Дія

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса! 14 жовтня 2009 року, в Одесі відбувся марш УПА за участі одеських автономних націоналістів. З самого початку, ми ставили на меті провести марш блискуче та показати ворогам, кому належать вулиці Одеси. Збір почався о 16:30, біля парку ім. Т.Г. Шевченка. На місці збору нас вже чекали опоненти. Серед опонентів були: комуністи, ПСПУ, імперські шовіністи. Націоналістів в парку Шевченка, які зібрались відсвяткувати день УПА, було значно більше - 70 правих одеситів.

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

ПСПУшники кричали традиційне - "Фашизм- не пройдет", - на більше розуму не вистачало. На, що одним з ораторів було пояснено: "Фашистський рух зародився на теренах Італії і характеризувався інакшим розумінням нації. Ми ж є українськими націонал-соціалістами. Вам раджу, шановні, вивчати історію та політологію, щоб не виглядати ідіотами". Молоді люди вигукували гасла: "Слава Україні!- Героям Слава!", "Слава Нації! - Смерть ворогам!", "Слава Победе! - Белой Победе!", "Раса, Нація, Соціалізм", "ОУН-УПА - продолжается борьба!", "Слава Героям УПА", "Тричі слава Степану Бандері! - Слава, слава, слава!", "Лібералам смерть!", "Комуністи - пси!", "Anti-anti-fa", "Чайка Максим не забудем, не простим!", "Роботу- українцям", "Одесса - славянам!", "Смерть сіоністам!". Перекричавши ворогів та заткнувши їм рота, ми почали формувати колону та вирушили.

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Пройшли - вул. Канатну, вул. Катерининську, Олександрівський проспект (місце загибелі Максима Чайки).

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Біля місця загибелі нашого товариша Максима, зупинились та поклали квіти. Пам'ять Максима, молодь вшанувала хвилиною мовчання, яка була порушена якимось провокатором (за це він потім добре отримав). Він почав матюкатись в наш бік і якби не міліція, від нього би очевидно нічого не залишилось. Провокатор швидко зрозумів, що ризикує здоров'ям і швидким кроком відправився геть. Після хвилини мовчання, усі дружньо заскандували: "Спи спокойно брат мы помним", "Тричі слава Максиму Чайці! - Слава, слава, слава!". Зібравшись в колону, патріоти рушили до місця закінчення акції - Старобазарного скверу. Там були виголошені короткі промови: "ОУН-УПА- наші герої і сьогодні ми це довели!", "Степан Бандера, говорил, что наша власть будет страшна, для наших врагов! Именно, для них (показывал оратор в сторону коммунистов и имперцев) наша власть будет страшна!". Закінчилась акція гаслами: "Здорова молодь - здорове майбутнє", "Одна Раса, Одна Нація, Одна Батьківшина - це Україна!", "Спорт, Нация, Социализм!", "Слава Україні! - Героям Слава!". Після цього, ми, почали розходитись, але на перехресті вулиці Успенської та Старабазарного скверу, нас чекало 20 російських імперіалістів і комуністів під прапорами російської імперії. Міліція залишалась в сквері, тому націоналісти опинились з українофобами сам на сам. Швиденько усі, хто брав участь в марші УПА, прибігли на місце, де зібрались опоненти. Всупереч усім ЗМІ, заявляємо, що вони перші почали кидати в нас камінням (шматки асфальту), на що ми адекватно відповіли. В результаті зіткнення, червоні та імперасти залишились з розбитими головами.

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Раптом прибігла міліція та почала захищати українофобів, а провокатор, який був на Олександрівському проспекті, прийшов вже на вул. Успенську і відразу пошкодував про це. Виглядає він так:

Марш УПА: одесити показали, кому належить Одеса!

Цей антиукраїнський провокатор був добряче побитий націоналістами на очах у міліції, яка однак почала поводити себе безправно щодо націоналістів. Якби не загони міліції, то обійшлось би без затримань. Блискавично прибув "трамвай" і, оточивши нас, міліціонери почали затримання. Завдяки організованості наших хлопців (один за всіх і всі за одного), міліціонерам вдалося затримати лише двох наших. І всі були відпущені, сплативши штраф. На превелике щастя обійшлося без карних справ, не зважаючи на заяви в міліцію з боку опонентів. В цілому треба відмітити, що марш пройшов чудово, ми довели, що в Одесі є патріоти і націоналісти, що саме нам належить славне місто - Одеса. Одеса належить нам! Слава Перемозі!
Передруковано з www.reactor.org.ua/main/2366-marsh-upa-odesiti-pokazali-komu-nalezhit-odesa.html
Коментар:  цей допис потрапив на очі дуже вчасно; сумне враження залишила стаття у "Правому Поступі" про можливість появи в Україні президента-українофоба; хоча ми пережили Кучму, Янукович може виявиться брутальнішим та небезпечнішим. Тим приємніше було читати, що у той самій Одесі 70 українським патріотам протистояло лише 20 штук московських холуїв. Я вірю, Україна вистоїть! Слава Україні! Героям слава!
Дякую камраду [info]fett_messer за передрук новини!  fett-messer.livejournal.com/241547.html

Правий Поступ №9

  • Oct. 18th, 2009 at 9:39 AM
мілітарі
Завдяки шановному камраду [info]guzj побачив чергове число "Правого Поступу". Рекомендую усім читати, зокрема, статтю про Януковича та про Антонич-фест.
www.nation.org.ua/files/File/Pravyj%20Postup/Pravyj_Postup_9.pdf Увага! Якщо Ваш оглядач, наприклад, Вогнелис, не хоче відкривати посилання та його ковбасить, як ту свиню на м'ясокомбинаті, треба завантажити плагін для роботи з pdf (є у додатках до Вогнелиса)

мамай
Сьогодні у Шевченківському районному суді Києва мало відбутися чергове слухання по справі групи українських патріотів, які влітку пошкодили гранитну фігуру головного комуністичного ідола Леніна, що стоїть (поки що) у Києві біля Бесарабського ринку. Засідання по справі про "хуліганство" мало початися о 15  год., а у справі про "пошкодження культурної пам'ятки" - о 18-й год. Пресу до залу не допускали, навіть, телеканали: мотивували тим, що спочатку зайдуть учасники процесу, потім, "якщо головуючий дозволить" - преса.   Але, спочатку об'явили про перенесення справи на 17 год. коли ж я о 16-30 підійшов до суду, міліціянти повідомили, що засідання відбулося(!) о 15-30 та суд був перенесений на 20 жовтня. Пікетчиків, що прийшли підтримати хлопців, міліція тримала на вулиці, перед ворітьми, "щоб не заважали судовому процесу".



Микола Коханівський дає інтерв'ю телеканалу СТБ. До речі, новини о 22 год., дивиться, раптом, щось покажуть.
капелюх

Вересень'39:
кінохроніка чотирьох країн, 19 Жовтень 2009

Вперше у Львові та вдруге в Україні!!!

19 жовтня у Центрі міської історії ми пропонуємо ознайомитись з оригінальною документальною хронікою чотирьох країн: СРСР, Німеччини, Польщі та США, які безпосередньо пов’язані з подіями 80-річної давнини, а саме 1939 роком. У більшості країн 1939 рік є часом початку Другої світової війни, коли війська СРСР та німецького третього райху захопили територію тодішньої Польщі. Різні країни мали різне бачення цих подій і ми пропонуємо Вам огляд кіно-хроніки, яка ці події окреслює.

Варто пам’ятати, що для мешканців Львова війна теж почалася з 1939 року…

У програмі показу:

Кіно-хроніка польського виробництва та сцени оточеної Варшави

·          «Бойова готовність передвересневої Польщі». Польща, 1939, 7:00 хв.

·         «Польща у Ґданьську». Польща, 1939, 13 хв.

·         Фрагменти хроніки Польської Телеграфної Агенції. Польща, 1939, 1:37 хв.

·         «Хроніка оточеної Варшави». Польща, 1939, 9:24 хв.

·         «Облога». США, 1940, 9:23 хв.

·         «Кінохроніка Польської Телевізійної Агенції травня 1939 року». Польща, 1939, 10 хв.

·         «Варшавська неділя». Польща, 1938, 7:30 хв.

Кінохроніка нацистської Німеччини, що називала напад на Польщу «визвольним походом»

·         «Кампанія у Польщі». Німеччина, 1939, 60 хв.

Кіно-фільм української радянської влади про «визволення» Зх. України від польських панів

·         «Визволення». Виробник: Студія імені О. Довженко, УРСР, 1940, 63 хв.

Показ відбувається за ініціативи та у співпраці з Польським Інститутом у Києві і є продовженням показу "Вересень '39" що відбувся у Києві 18 вересня.

Матеріали надані Польським Інститутом у Києві, Національною Фільмотекою Польщі та Національним центром Олександра Довженка. Показ відбувається за підтримки Міністерства культури та туризму України

Початок: 18:00

Місце: Львів,  конференц-зал Центру міської історії, вул. Богомольця, 6

Вхід вільний

Кажуть, у Львові зима...

  • Oct. 14th, 2009 at 7:20 PM
капелюх


це я знімкував на початку року, але зараз має бути схоже. Ось що пишуть про Львів на блозі mylviv.blogspot.com/

Про сьогоднішній Львів словами інтернетчиків в твіттері

@wedmid: "прогулянка Львовом: вдень стільки всього і хочеться встигнути як побільше, а ввечері просто насолоджуєшся. І те і те чудове :)"

@vulpeculaz: "Зграї польських туристів скуповують дешеву горілку - "Львув то є наше място", курви, позабивав би. Кнайпа на кнайпі і кнайпою поганяє - а чого б і ні!?"

@Rostyslav: "У Львові зараз Осінь плаче... і листя жовте опада..."

@bila_kishka: "гумаки, калюжі, дощ, місто пахне кавою, пінк флойд у вухах та парасольки))))."

@daru: "Не уявляю Львів в цю погоду :)."

@lennning: "небо як галярет нависло над тротуарами і дихає сірими хмарами, як димом від сигарет."

@Kocherganchyk: "львів.. місто, що має душу..."

@aliabyeva: "І взагалі, любіть це місто, воно в нас одне на всіх!"

@ridnjanyn: "Не кажіть про Львів, бо Вас почнуть цитувати )))"



капелюх
Іноді мене френдять якісь дивні люде: жодних спільних тем чи зацікавлень, та й власні тексти в мене не відрізняються особливими літературними якостями, щоб їх спеціяльно читати. Ось, сьогодні зафрендив якійсь [info]blogez . "Це плюс, чи мінус - подумав я?" ® та вирішив зазирнути у його профайл. Виявилось - студент з Оренбургської области Ерефії. "Студент, без какого- либо особого хобби" - пише він про себе. Цей мученик науки споглядає за 1474 друзями, спільнотами та потоками та має 880 спільних друзів у ЖЖ.
Гадаю, з такими російськими студентами, (а потім спеціалістами) не дивно, що їхня "Булава" літає задом наперед, а Саяно-Шушенська ГЕС за пару годин з "енергетичного монстра" перетворюється на купу іржавого залізяччя. Туди говнорашці й дорога!
Так співпало, що вчора отримав листа від знайомого, який ввирішив за краще переїхати з Ерефії до України: "Я зрозумів, що хочу вчитися дальше. Не у совеццкому вузі, де усі знання можна отримати у ніч перед екзаменом, а у вузі, у якому треба оселитися у бібліотеці, щоб вважатися не зовсім безнадійним студентом".  Зрозуміло, що повертатися до Ерефії, щоб працювати на благо путінізма - медведізма, він не збирається.


капелюх

14 жовтня - День народження Сумно?Ком

Всі разомЧотири роки тому Богдан Логвиненко вирішив, що українську культуру врятує «Сумно?». І продовжує наполягати на цьому – всупереч дійсності й завдяки нашій з вами підтримці. Адже «Сумно?Ком» – це не тільки літерки й картинки в неті, це люди, які його створюють – пишуть, фотографують, читають. Завдяки цьому «Сумно?» живе, ворушиться, рухається й розвивається.

Щороку в середині жовтня ми збираємось, щоб відсвяткувати День народження «Сумно?» Познайомитись, зустрітись в реалі з тими, із ким дружимо й сперечаємось на сторінках порталу, побачити навіч «зірок» нашої мережі блогів про культуру і дати можливість іншим подивитись на себе-зірку. Першою частиною святкування цьогорічного дня народження був Антонич-фест. Другим акордом ми вирішили зробити затишне сімейне свято, із вогнищем, каміном, віршами, піснями й розмовами.


Отже:

сонце, сосни, виделчани17 жовтня о 12.00 збираємось на м. Академмістечко і вирушаємо до Клавдієва маршруткою (50 км від Києва)

для того щоб

палити багаття і біля нього спілкуватись, читати свої і чужі вірші, співати й слухати пісень, грати на чому хто вміє, малювати... і так до вечора

далі:

обніматись-цілуватись – проводжати тих, хто повертається ночувати в Київ, а всі решта –

продовжують спілкуватись, читати свої і чужі вірші, співати й слухати пісень, грати на чому хто вміє, малювати, дивитись кіно біля каміна – до ранку або до засинання.

Із собою мати:

Обов"язково – бажання побачити друзів та/або познайомитись із тими, хто долучився до спільноти Сумно? або Виделки.
Подробиці та зголошення на: sumno.com/news/2009/10/13/14-zhovtnya-den-narodzhennya-sumnokom/
мамай
































Перед початком кожної війни, у суспільстві є чимало тих, хто не вірить у її ймовірність. "Усе це дурниця! Цього не може бути", – так говорять вони. Але гуркіт вибухів і пострілів незабаром змушує їх змінити свою точку зору.

"Війна з Україною почнеться найближчим часом" – листівками такого змісту недавно був обклеєний Севастополь від імені російського політемігранта професора Міхаїла Хомякова.

Незважаючи на грізні попередження, українські обивателі – від шахтаря до виконуючого обов'язки міністра оборони України – не вірять у такі перспективи.

Зате в російську загрозу для України вірять західні оглядачі. Швейцарська газета Neue Zurcher Zeitung відзначає порушення Росією міжнародного права, прямі погрози Москви Києву – такі ж, як і по відношенню до Грузії напередодні російського вторгнення.

Також не оминула увагу іноземних оглядачів масова видача російських паспортів у Криму, як і в Абхазії й Південній Осетії, перед конфліктом. Read more... )
Джерело: www.pravda.com.ua/news/2009/10/7/102902.htm
Дякую

[info]switluy_spogad за розповсюдження інформації.  Попереджений - озброєний!
 

 



Сакартвело!

  • Oct. 6th, 2009 at 10:47 AM
капелюх
Залюбки перепощую, дякуючі [info]olegpanfilov2 та самому автору: [info]fencer_dv
Особливо про поліцію сподобалося.


"В Грузии абсолютно некоррумпированная полиция. Пару лет назад президент уволил нахуй 35000 полицейских, набрал всех людей заново, дал невъебенные зарплаты и пригрозил расстрелом за малейшую взятку. Работает. Для сравнения: армянская часть переезда из Тбилиси в Ереван обходится X5 примерно в 150 долларов в независимости от количества (и вообще наличия) нарушений (побитая древняя шестерка отделается тридцатником)." Далі: fencer-dv.livejournal.com/27453.html

капелюх

Ми зробили Антонич-фест

anifest3Отже, спільнота блоґів про культуру Сумно?Ком радо сповіщує вас, відвідувачів фесту, і тих, хто спостерігав за нами на відстані, про те, що Антонич-фест відбувся. Він пройшов вдало, публіка ніяк не відчула тих проблем, з якими зіштовхнулися ми, організатори. Про них можна довго нити, розповідати, що в нас вкрали, скільки нервів ми витратили на владу, хабарників, міліціянтів, місцевих биків, від яких нас захищали лише нечисленні «Спасівці».

Ми зіштовхнулися з багатьма проблемами, але найважливіша, яку так і не вдалося вирішити – це прибутковість фестивалю. 100 тисяч грн, позичених на Антонич-фест повернулися лише приблизно на 50%, тож сума нашого теперішнього боргу складає 50 тисяч гривень. В масштабах країни – це небагато, в масштабах громади – це 500 осіб, здатних скинутися по 100 гривень, в масшабах кількох людей – це гроші, які доведеться відробляти протягом цілого року – працюючи безкоштовно. Далі: antonych.sumno.com/article/my-zrobyly-antonych-fest/


Виступ гурту "Кому вниз"

Фестивальні футболки

Панове, кадр не постановочний, клянуся моїм "Кеноном"! Просто такі люде...
Трохи більше, як завше, на picasaweb.google.com.ua/Kruk.viktor/AVvKNI#

Latest Month

November 2009
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com